Міжнародний день захисту чоловічої нервової системи від насильницьких дій із боку жінок відзначається щороку 22 жовтня. Хоч як не дивно і смішно це звучало, таке свято справді існує, хоч і неофіційно.
Жіноча агресія є, як правило, вияв егоїзму, брак енергії кохання і як наслідок невміння вибудовувати якісну взаємодію з партнером. Жіноча агресія є наслідком невміння реалізовувати свої психологічні потреби у відносинах.
До проявів психологічного насильства відносять дії, спрямовані на підривання самооцінки та самоповаги людини, наприклад, постійну критику, применшення здібностей людини, образи, залякування, загрози заподіяння фізичної шкоди самому собі, партнеру, дітям, друзям чи родичам партнера, вбивство домашніх тварин, знищення домашніх тварин речей партнера, насильницьку ізоляцію від сім’ї чи друзів, заперечення фактів насильства у минулому – так званий газлайтинг.
У багатьох дослідженнях наголошується, що, на відміну від фізичного та сексуального насильства, поодинокий інцидент не є емоційним насильством. Для цього виду насильства характерне формування клімату або поведінкового патерну, і важливим компонентом виявлення емоційного насильства є систематичний, повторюваний характер. Емоційне насильство може бути навмисним або неусвідомленим, але це поведінка, що завжди триває, а не одиничний випадок.
У дітей, які виросли в сім’ях, де застосовувалося міжособистісне насильство, зокрема психологічне, спостерігаються такі серйозні порушення, як хронічна депресія, тривожність, посттравматичний стресовий розлад та дисоціація. Як зазначають дослідники, наслідки емоційного насильства суттєво не відрізняються від наслідків фізичного насильства.
Психологічне насильство на робочому місці також може призводити до появи ознак посттравматичного стресового розладу – надпильності, нав’язливих образів, замкнутої поведінки.
Багато хто пережив психологічне насильство не впізнають скоєні щодо них зловживання як насильство. Психологічне насильство також часто призводить до труднощів у розрізненні та проживанні своїх емоцій. Основною причиною вчинення психологічного насильства є прагнення влади та контролю над іншими людьми.
Для людей, схильних до емоційного насильства, характерні такі риси, як підвищена підозрілість і схильність до ревнощів, раптові та різкі перепади настрою, нестача самоконтролю, схильність до виправдання насильства та агресії. Також у людей, які чинять психологічне та фізичне насильство, часто спостерігаються розлади особистості.
Нерідко ґвалтівники уникають виконання домашніх обов’язків або прагнуть повністю контролювати сімейний бюджет. Насильники можуть бути дуже маніпулятивними, залучаючи на свій бік друзів і навіть родичів жертви та покладаючи на жертву провину за скоєне ними насильство.
Жіноча психологічна агресія або аб’юз у відносинах це:
- Використання грошей, становища у суспільстві чи ієрархії як засобу контролю за партнером. У ситуації, коли жінка заробляє більше за чоловіка, є його начальником або її становище в суспільстві вище, ніж у чоловіка.
- Вимога віддавати всю зарплату чи більшу її частину.
- Загрози залишити за умови матеріальної чи іншої залежності партнера.
Залучення під час конфліктів третіх осіб як додаткового важеля тиску на чоловіка, а іноді і як додаткова фізична сила, якщо жінка переходить до фізичного насильства.
Шантаж абортом, загрозою розлучитися і відібрати дітей по суду. - Налагодження дітей проти батька з метою розлучити їх із батьком, отримати нових союзників у боротьбі з чоловіком, натиснути на батьківські почуття. Зазвичай також робиться з метою шантажу.
- Загроза явно хибним доносом. Нанесення самої собі садна, синців та погрози звернутися до поліції, суд зі скаргами на побої з боку чоловіка, якщо насправді насильства з боку чоловіка не було. Сюди ж належить загроза звинуватити чоловіка у зґвалтуванні після статевого акту за взаємною згодою.
- Має намір створити почуття страху і занепокоєння у партнера за допомогою загроз.
Шантаж сексом – секс лише за матеріальні цінності чи як нагорода виконання вимог.
Спроби зруйнувати або зіпсувати речі, що належать партнерові, часто дуже важливі для нього – або з підкреслено холоднокровним виглядом, або в неконтрольованому нападі гніву. Сюди ж відносяться спроби відібрати мобільний телефон та інші засоби зв’язку.
Вимоги займатися виключно тим видом діяльності, яким вважатиме за потрібне жінка – це стосується як роботи, так і хобі. - Вимога з боку жінки обмежити коло знайомств таким чином, як того хоче жінка, або взагалі позбутися знайомств. Людиною, яка перебуває в соціально-психологічній ізоляції, набагато простіше маніпулювати.
“Переклад стрілок”. Агресорша завжди намагатиметься присоромити вас або підкреслити вашу провину, комплекс поставленої загальночоловічої вини. Вона не винна, ви просто самі спровокували її. При цьому ваші почуття вона заперечуватиме або не розглядатиме взагалі «мужики – байдужі тварини». - Вербальні атаки та приниження – образливі прізвиська, крик, постійна критика і непередбачуване невдоволення поведінкою чоловіка, глузування, порівняння з іншими людьми з метою продемонструвати партнеру «ущербність». Агресоршу відрізняє вміння відчувати хворі місця жертви та наступати саме на них.
- Агресивна поведінка і приниження віч-на-віч і підкреслено дбайливе – на публіці. Хоча часто буває таке, що агресорка принижує чоловіка і на публіці, бажаючи похвалитися перед подругами своєю владою над чоловіком. Це вже зовсім занедбаний випадок розбещеності.
Газлайтінг. Після епізодів аб’юзу – спроби створити видимість того, що нічого не трапилося. При скаргах з боку чоловіка аб’юзерка починає переконувати його, що він просто «надто гостро на все реагує», «я пожартувала», «ти все не так зрозумів», «ти просто зануда», реалізується механізм простої чи індукованої перевернутої образи. Через деякий час жертва переконується в тому, що вся справа в її «неадекватності» – «ти зануда», «ти не чоловік», «справжній чоловік так не поводиться». - Різка зміна поведінки. У житті це добродушна людина, проте його напади люті з’являються майже непередбачувано і не на жарт лякають. У такому нападі жінка може перейти до фізичної агресії. Після нападу аб’юзер швидко повертається до своєї «нормальної» поведінки.
- Використання схвалення та проявів кохання як засобів заохочення
и контроля.
