Що таке фейк? Як відрізнити, чому слід побоюватися

Фейк – це дія або заява, спрямована на введення в оману; навмисна брехня; новини, що включають дезінформацію.

Часто слово фейк має одне із двох значень. У першому випадку його згадка передбачає надання неправдивої, неперевіреної інформації. Використовується щодо неправдивих даних, сфабрикованих як навмисне, і тих що виникли випадково.

Другий випадок вживання цього жаргонізму належить до визначення підроблених речей. Фейком називається будь-який предмет, походження якого відповідає заявленому. Це підробки антикваріату, речі відомих брендів та інше. Хто не бачив батарейки TOSHIHBA, спортивний одяг Adibas? А хтось бачив телефон Nokla?

Звідки пішло слово фейк? Етимологія слова

Слово “Фейк” (fake) міцно зміцнилося в нашому лексиконі, не дивлячись на англійське походження та вимову. Причому настільки міцно, що в ЗМІ слово іншомовного походження фейк вживається частіше ніж наші слова синоніми обман, брехня, плітки,… А в росії нещодавно було навіть випущено закон із використанням цього слова в назві, а саме «Закон про фейкові новини», але зараз не про це.

Звернемося до словника і дізнаємося, що означає це закордонне «фейк». Як бачите, фейк означає “фальшивка”, “не справжній” тощо.

А ось тепер поговоримо про те, звідки пішло це слово і як набуло свого сенсу. Там дуже цікава та кумедна історія. Слово fake пішло від англійського to feague, що позначав процес засовування шматочка імбиру коневі в те саме місце ззаду під хвостом.

Але навіщо це робити, резонно поцікавитеся ви? А потім, щоб продати коня якомога дорожче! Справа в тому, що з цим самим шматочком імбиру кінь нескінченно пирхав, тупав копитами і періодично іржав, усім своїм виглядом показуючи, що його переповнює життєва енергія. Ще б пак, адже з таким «бонусом» спокійно на місці не постоїш.

Лише згодом після продажу покупець розумів, що його надули. Звідси і виникло значення слова фейк.

Фейк чи правда: як перевірити

Довіра фейкам може спонукати на неправильні кроки. Проблема в тому, що відрізнити фейкове повідомлення від звичайної брехні набагато складніше, оскільки маскується під істину. Однак є прийоми фактчекінгу, які допоможуть у цьому.

1. Загальна попередня оцінка

На цьому етапі потрібно відповісти на два важливі питання:

Чи багато у повідомленні емоцій?
Чи воно містить посилання на джерела?

Зазвичай емоційності більше тоді, коли автор висловлює близьку йому позицію. У таких матеріалах зустрічаються яскраві епітети на кшталт «катастрофічний», «смертельно небезпечний», «єдино можливий» тощо.

Крім того, не у всіх статтях є посилання на джерела, або ж вони ведуть на матеріали, які автор некоректно переписав чи переклав. Важливо знайти саме першоджерело, щоб оцінити його достовірність.

2. Перевірка першоджерела

Потрібно впевнитись, що підтвердження наведеної інформації є в інших надійних джерелах. Це можуть бути сайти та ЗМІ, яким людина довіряє. Деякі медіа передруковують новини невеликих ресурсів, які ставлять основною метою трафік, а не достовірність. Авторитетні ЗМІ завжди перевіряють інформацію перед публікацією. Тому ймовірність прочитати фейк у них значно нижча, хоча й повністю не гарантує правдивість. Хоча й рідко, але офіційні чи авторитетні ЗМІ помиляються.

Якщо йдеться про наукову роботу, то в неї має бути адекватна вибірка. Наприклад, посилання на опитування 100 жителів Нікарагуа у певному контексті може бути нерелевантним. Також «дослідження» з матеріалу може стати постом дослідника в соцмережах з його особистою позицією.

Зажди ставте під сумнів будь-яку інформацію навіть з авторитетних сайтів, якщо в новині нема доказів. Відсутність реальних доведених доказів – це натяк на фейк.

3. Спроба спростування

Яка інформація потрібна, щоб спростувати твердження зі статті?
Хто з експертів може підтвердити чи спростувати ці твердження?

Питання експертам можна спробувати поставити безпосередньо, наприклад, у їхніх соцмережах чи коментарях у блогах. Також можна пошукати матеріали з їхніми думками. Можливо, інші медіа перейнялися якіснішою експертизою з цієї теми.

Фейк в нашому житті

З просторів інтернету фейк зробив крок у повсякденне життя, де завжди було місце шахрайству, удавання та підробці. У розмовній мові слово набуло широкого поширення і має багато варіацій застосування для відображення того, що відбувається в реальному світі та Мережі. Згадаймо кілька яскравих прикладів для підтвердження.

• У 1990-ті роки брендовий одяг та товари масово підроблялися, щоб відповідати попиту споживачів. На прилавках та товкучках можна було зустріти магнітофони «Панафонік» та спортивний одяг фірми «Адібас». Це був яскравий приклад справжнього фейку.
• На сьогоднішній день підробки можна зустріти серед модного одягу та аксесуарів, побутової техніки, гаджетів та айфонів. Вони популярні і мають попит, отже, здатні приносити прибуток.
• Ринок медикаментів та продуктів харчування переповнений фальсифікатом. Засоби масової інформації регулярно повідомляють про підроблений алкоголь, маргарину замість олії, ліки з ефектом плацебо.
• На просторах інтернету часто зустрічаються фейкові акаунти користувачів в соціальних мережах, відгуки на замовлення, штучно створені форуми, надумані теми для обговорення або недостовірна інформація.
• Фішинг, або масове розсилання із залученням на фейкові сайти в Мережі для несумлінних цілей. Наприклад, поширення неліцензійної продукції, забороненої інформації.
• Підроблені відеоролики чи статті на «гарячу» тему, здатні привернути увагу аудиторії, викликати бурхливі обговорення, спровокувати обурення та захоплення, часто є замовними для підтримки популярності чи відволікання уваги.
• Adult-фільми або відео, що дискредитують, де голови персонажів просто замінюють особами знаменитостей.
• Ролики з відеомонтажем для очорнення конкурентів у бізнесі чи політиці.

Фейкові сторінки в соціальних мережах (instagram, facebook і т.д.) та на форумах

Спілкуючись у соціальній мережі чи на форумі з людиною, яку в житті жодного разу не зустрічав, неможливо бути впевненим у тому, що вона — саме та за кого себе видає. У цьому може й не бути нічого страшного — то найчастіше й відбувається.

«Неправильні» акаунти можуть створюватися просто для розширення спілкування або для створення унікального віртуального образу виключно для інтересу. Бувають необхідні такі облікові записи і для просування сайтів, послуг або створених у тій самій соцмережі групи.

Але цією ж можливістю користуються і шахраї, наприклад, з метою заманити довірливого користувача на спеціально створений сайт, відвідування якого може завдати чимало неприємностей, аж до втрати власних грошей. Шахраї за допомогою фейкових облікових записів можуть також простежити переміщення користувачів, які необережно залишають у загальному доступі приватні відомості. Результат – квартирні крадіжки та пограбування.

«Лівий» обліковий запис у соціальній мережі можна обчислити — наприклад, за відсутністю альбому з різними фотографіями самого користувача. З такими друзями краще не спілкуватися.

Як визначити фейковий акаунт

Про те, як визначити фейковий обліковий запис у соціальній мережі, ми вже говорили. Щоб не нарватися на неприємності в інтернеті взагалі, теж є кошти:

• Має сенс перевіряти правильність посилання, яким пропонується пройти — деякі з них дуже схожі на адреси популярних сайтів;
• Не варто на незнайомих сайтах і навіть в інтернет-магазинах вводити в поля пропонованої форми конфіденційні дані — паспортні, дані банківської картки тощо.

Фейк в інтернеті – небезпечний. Найчастіше він призводить до зараження комп’ютера користувача і навіть втрати грошей у разі крадіжки паролів. Тому під час користування інтернетом та введення даних слід виявляти обережність.

Звідки з’явилися фейки? Природа фейків

Фейкові новини стали частиною реальності тільки тому, що епоха, в якій ми живемо, є відмінним плацдармом для їх формування та подальшого поширення. Світ постправди відкрив широкий простір для фейків, брехні, “уток” та вкидів; він видозмінив інформаційний потік, ввівши нові вимоги до складання новин: апеляція до рефлексів та почуттів та переслідування, насамперед, певної мети. Сьогодні достовірність та фактологія відходять на другий план – першу скрипку перехоплює емоційне підлабузнення перед споживачами контенту, і тоді об’єктивне сприйняття втрачає своє значення та програє маніпуляціям, свідомому обману.

Фейк, як продукт сучасної реальності

Поняття “постправди” набагато ширше у своїх смислових межах, ніж сам фейк: інакше кажучи, фальшиві новини – це “дітище” сьогоднішньої доби, продукт сучасної реальності. Для наочнішої демонстрації цієї тенденції можна навести таке порівняння: талановитий художник створює витвір мистецтва, який привертає до себе увагу, залишається в історії та формує навколо себе коло шанувальників. Серед них знаходиться людина, яка вирішує скопіювати стиль автора, імітувати почерк іншого майстра, – і тоді на світ з’являється так званий пастиш – вторинна робота, яку можна розглядати лише в контексті оригіналу, але не самостійну одиницю творчості. Феномен постправди дозволяє такій мімікрії затьмарити об’єкт натхнення. Фейк – вторинне – займає чільне становище над первинним – правдою.

Негативні емоції – головний двигун фейків

Як і будь-яка брехня, фейки вимагають ретельного опрацювання всіх деталей, окрему модель функціонування. Технологія створення фейкових новин базується на негативних емоціях людини: для того, щоб “утка” здобула необхідний ефект, необхідно потрапити в больову точку аудиторії – чи то проблеми в особистому житті, чи відсутність впевненості у завтрашньому дні, чи кризовий стан дійсності. Деструктивний характер фейків дозволяє неправдивої інформації буквально захопити уми людей – рядовий користувач інтернету ніби забуває про здатність критично мислити та аналізувати отримані відомості, звіряти факти та перевіряти джерела. Негативні емоції поглинають раціональну частину свідомості, а швидкому поширенню фейкових новин сприяє кризова ситуація навколо. Саме з цієї причини не відповідні реальності вкидання і фейки особливо сильно виявляються під час загальних заворушень, коли паніка, невдоволення, страх та інші ниці почуття стають головними двигунами у сприйнятті людини і переходять у категорію нав’язливих думок – обсесію.

Однак це лише необхідне тло для культивування фейків – далі за справу беруться певні групи, які виконують поставлене завдання. Не можна забувати: фальсифікація новин – це насамперед спроба досягти конкретних цілей і, як показала історія, найчастіше політичних.

Алгоритм створення фейку виявляється одночасно і трудомістким, і невигадливим. Складність полягає в тому, щоб точно потрапити в тему, яка хвилює всіх, яка стане своєрідним “тригером” для бурхливої емоційної реакції. Потім необхідно вигадати гучний – клікбейтний (тобто захоплюючий увагу читача будь-якими способами) заголовок, посилити його реальними фотографіями, згадкою існуючих особистостей і достовірними фоновими подробицями. Після цього настає фінальна частина конструювання фейку: гіперболізація самої події, свідоме замовчування контексту та фактів.