Українське суспільство дедалі частіше здригається від кадрів, що нагадують сцени з кримінальних трилерів: люди у камуфляжі без розпізнавальних знаків, часто без супроводу поліції, застосовують силу до цивільних чоловіків. Те, що офіційно називається «заходами з оповіщення», перетворюється на неконтрольоване полювання. Коли межа між законними діями держави та відвертим насиллям стирається, виникає головне питання: хто насправді стоїть за цими масками?
Шокуюча статистика: Від тисяч до десятків тисяч
Масштаб проблеми найкраще ілюструють цифри. До повномасштабного вторгнення Україна мала стабільну статистику: щороку безвісти зникало в середньому 4 000 – 6 000 осіб. Це були переважно побутові випадки або поодинокий кримінал.
Проте станом на початок 2026 року ситуація стала катастрофічною:
- Кількість зниклих безвісти за особливих обставин у Єдиному реєстрі перевищила 90 000 осіб.
- Хоча більшість із них — це військові на лінії фронту, тисячі цивільних «розчиняються» у тилових містах саме після зустрічі з невідомими у формі.
Коли статистика зростає у десятки разів, кожен випадок неправомірного затримання на вулиці створює ідеальне середовище для приховування тяжких злочинів під маскою «державної потреби».
Резонансні факти: Від катувань до сучасного рабства
Це не просто побоювання — це факти, підтверджені правоохоронцями та судовими рішеннями.
- Катування на Тернопільщині: На Тернопільщині правоохоронці затримали групу з шести військовослужбовців (за даними джерел, бійців 3-ї ОШБр), які викрадали та катували людей, що перебували на реабілітації після поранень, з метою вимагання грошей та майна. Фігуранти застосовували до потерпілих особливу жорстокість, зокрема били, погрожували зброєю, обливали легкозаймистими речовинами та незаконно утримували в нелюдських умовах, відбираючи при цьому автомобілі та значні суми коштів. Наразі триває досудове розслідування, а командування бригади заявило про повну готовність сприяти слідству для притягнення винних до відповідальності..
- Трудове рабство на Київщині: Не менш шокуючим став випадок викриття злочинної групи, яка тримала в рабстві 52 людини. У жертв відбирали документи та телефони, змушуючи працювати безкоштовно під загрозою розправи.
- Шахрайські «мобільні групи»: У Дніпрі та Харкові було зафіксовано випадки діяльності ОЗУ, члени яких для конспірації перевдягалися у військову форму. Під виглядом «перевірки документів» або «збору на потреби ЗСУ» вони отримували доступ до майна громадян або вчиняли напади.
Чому це небезпечно для кожного? Коли суспільство звикає до «бусифікації», викрасти людину для рабства стає елементарно. Свідки, бачачи, як людину заштовхують у фургон невідомі у формі, більше не викликають поліцію, вважаючи це «черговою мобілізацією». Це ідеальна ширма для торгівлі людьми.
Пам’ятайте: якщо до вас підходять особи, які не представляються, не показують посвідчень і намагаються застосувати силу без присутності поліції — це не мобілізація. Це напад. У країні, де зникло 90 000 людей, будь-яка спроба затягнути вас у невідомий автомобіль має розцінюватися як смертельна загроза. Ви маєте повне законне та моральне право на самооборону та залучення уваги громадськості. Ваша покора — це зелене світло для злочинців, які прикриваються формою
Кримінальний аспект: Хто ховається за камуфляжем?
Відсутність жорсткої ідентифікації тих, хто здійснює затримання, відкриває «вікно можливостей» для професійного криміналітету:
- Кіднепінг та вимагання: Бандити викрадають платоспроможних громадян, маскуючись під групу ТЦК. Родичі платять величезні суми за «звільнення», не знаючи, що людина не в армії, а в підвалі у бандитів.
- Чорна трансплантологія: У хаосі війни, де офіційно зниклими вважаються 90 тисяч людей, ризик незаконних операцій та вилучення органів стає реальною загрозою, яку неможливо ігнорувати.
- Експлуататори та рабство: Форма стає інструментом для безкарного захоплення безкоштовної робочої сили для нелегальних ферм чи заводів.
Висновок
Якщо держава терміново не поверне процес мобілізації в правове поле, наслідки будуть непоправними. Кожен випадок «пакування» в бус без участі поліції та пред’явлення посвідчень має розглядатися як кримінальний злочин — викрадення людини.
Ми не маємо права дозволити, щоб тисячі зниклих безвісти стали «статистичною похибкою», а українські вулиці перетворилися на мисливські угіддя для злочинців усіх мастей. Закон має бути один для всіх — і для цивільного, і для того, хто вдягнув піксель.
Безпека країни починається з безпеки громадянина на власній вулиці.
