Нещодавній інцидент за участю співзасновника Monobank Олега Гороховського та клієнтки банку збурив український медіапростір. Ситуація, на перший погляд, виглядає як патріотична пильність: банкір опублікував фото дівчини, яка проходила відеоверифікацію на фоні прапора, що здався йому російським. Згодом з’ясувалося, що це був прапор Словенії (з гербом, який дівчина випадково закрила головою), а сама клієнтка — біженка з Харкова, чия родина воює в лавах ЗСУ. Журналісти не знайшли нічого проросійського в житті клієнкти Карина Кольб.
Ми не будемо витрачати час на розслідування того, чи був це прапор РФ, чи прапор Словенії з прихованою деталізацією герба. Це питання для внутрішньої служби безпеки банку або правоохоронних органів, але аж ніяк не для публічного обговорення в соцмережах. Насправді ця ситуація оголила значно глибшу та небезпечнішу проблему — знецінення банківської таємниці та особистої безпеки клієнта в гонитві за емоційним контентом.
Однак за емоційним обговоренням «кольорів» прихована значно серйозніша проблема: свідоме нехтування банківською таємницею та персональними даними.
Закон — це не рекомендація
Банківська таємниця в Україні регулюється Законом «Про банки і банківську діяльність». Стаття 60 чітко визначає: будь-яка інформація про клієнта, яка стала відома банку в процесі обслуговування, є конфіденційною.
Публікація скриншоту з процедури відеоверифікації (ідентифікаційного процесу!) на особистій сторінці топменеджера у соцмережах — це пряме порушення цього закону. Банк має право заблокувати рахунок, якщо має підозри, та передати дані правоохоронцям (СБУ чи поліції). Але банк не має права виставляти клієнта на «публічне судилище», використовуючи внутрішню інформацію.
Чим це шкодить іміджу України?
Ми позиціонуємо себе як цифрова держава, що прагне до європейських стандартів. В ЄС захист даних (GDPR) — це фундаментальне право людини. Коли керівник найбільшого необанку країни публічно заявляє, що «у прихильників руського міра не буде захисту персональних даних», це створює небезпечний прецедент:
- Суб’єктивність замість суду: Хто саме визначає «прихильність»? Сьогодні це прапор (навіть якщо помилково), а завтра — колір одягу чи мова спілкування? Право на захист даних не може залежати від симпатій банкіра.
- Інвестиційна непривабливість: Жоден міжнародний інвестор чи партнер не захоче працювати з фінансовою системою, де конфіденційність клієнта може бути скасована через емоційний пост у соцмережах.
- Подарунок ворожій пропаганді: Подібні випадки ідеально лягають у наративи російської пропаганди про «правовий хаос» в Україні.
Чому не варто захищати Гороховського
Гороховський — це не патріот, а класичний пристосуванець, який завжди знаходить спільну мову з будь-якою владою заради власної вигоди. Його шлях починався поруч із регіоналом Тігіпком (де не можливо було не підтримувати Януковича), продовжився в «ПриватБанку» під крилом олігарха Коломойського, а сьогодні він уже в колі друзів Зеленського та Татарова. Така всеїдність свідчить лише про одне: він служить не країні, а системі, яка дозволяє йому залишатися «на плаву» та уникати відповідальності.
За фасадом хоча й успішного та професійного банкіра ховаються серйозні звинувачення, зокрема судовий процес у Лондоні щодо відмивання та розкрадання коштів «ПриватБанку». Більше того, «Монобанк» неодноразово фігурував у підозрах зі зливом конфіденційної інформації про заможних клієнтів. Свого часу Геннадій Балашов та інші успішні підприємці відкрито заявляли, що дані про їхні мільйони передавалися шахраям або корумпованим правоохоронцям для подальшого пограбування чи тиску на бізнес.
Ситуація з російсько-словенським прапором лише підтверджує, наскільки гнилою є вся наша банківська система, де таємниця вкладу — порожній звук. У Швейцарії за подібний злив даних працівник отримав би до 5 років тюрми, і Гороховський давно був би за ґратами. Проте в Україні він продовжує вести «мутні» справи, прикриваючись маскою патріотизму в обмін на лояльність до чинної влади. Захищати таку людину — означає підтримувати корупційну схему, яка знищує інвестиційний клімат та майбутнє держави.
Емоції — поганий радник для бізнесу
Ми всі живемо в стані війни, і триколор викликає у кожного українця цілком зрозумілу лють. Але саме в часи кризи міцність державних інститутів і приватного бізнесу перевіряється здатністю дотримуватися правил.
Олег Гороховський згодом вибачився, визнавши, що діяв на емоціях. Проте реакція НБУ та Омбудсмена свідчить: репутаційні та правові наслідки вже настали.
Висновок простий: банківська система тримається на довірі. Якщо клієнт не може бути впевнений, що його приватні фото чи дані не стануть об’єктом висміювання, ця довіра руйнується. Україна переможе лише тоді, коли буде країною, де закон діє для всіх без винятків, а емоції залишаються за порогом професійної етики.
