10 космічних речей, які міцно увійшли до нашого життя

У День космонавтики ми розповімо про кілька винаходів, які стали можливими завдяки прагненню людини до зірок. Деякі з цих речей настільки вкоренилися в побуті, що про їхнє космічне походження пам’ятають мало хто.

Космічна навігація та зв’язок

Це, мабуть, – очевидний приклад присутності космосу в нашому побуті. Ми дивимося супутникове телебачення, використовуємо супутниковий інтернет і орієнтуємося по навігаторах. Ще 50 років тому перед людством постала одна велика проблема – передача сигналу великі відстані. Різні спроби використати наземні передавачі не призвели до успіху і лише з появою штучних супутників землі вдалося забезпечити передачу інформації практично у будь-яку точку нашої планети.

Технологія досить проста – у космос запускається спеціальний супутник, який виконує функції інформаційного мосту. Простіше кажучи, після запуску він перебуватиме на фіксованій відстані від Землі і обертатиметься з тією самою швидкістю, як і сама планета. Тобто щодо спостерігача на землі супутник завжди буде в тому самому місці. Так як супутник знаходиться на значній відстані від Землі, діаметр його «променя» на землі може бути дуже великим і охоплювати цілі материки.

Лікувальні костюми

Дослідження змін в організмі людини в космосі, спричинені невагомістю, малорухливістю, дозволили створити не лише спеціальні тренажери для космонавтів, а й костюми «Аделі» – для реабілітації дітей, хворих на церебральний параліч. Напружуючи м’язи в такому “скафандрі”, хлопці вчаться рухатися активніше.

Навантажувальні костюми Пінгвін, Регент створені за тією ж методикою для дорослих з хворобою Паркінсона, порушеннями центральної нервової системи. Російські вчені занурювали випробувачів-добровольців у ванни, на непромокальний матеріал, щоб імітувати умови невагомості, а тепер такий метод застосовується для боротьби з набряками. А ще досвід космічних польотів дав можливість розробити кошти від декомпресії, що дозволило вилікувати сотні людей. У російському Інституті медико-біологічних проблем було створено препарат, що допомагає від запаморочення та заколисування, вже випробувані інші ліки – для профілактики інфекції верхніх дихальних шляхів. Давно здобули популярність препарати, що відновлюють роботу кишечника. І це лише частина земної віддачі космосу. Тож вчені зайняті не лише здоров’ям десятків космонавтів, а й десятків, сотень тисяч дорослих та дітей у нашій країні.

Тефлон

Тефлон був створений ще в 1938 році, але тільки його використання як теплоізоляція космічних кораблів відкрило матеріал як відмінне покриття для сковорідок. Завдяки унікально низькому коефіцієнту тертя, тефлон охоче почали використовувати під час виробництва підшипників та прокладок. Тефлонова електроізоляція захищає електричні схеми космічних кораблів.

Тканини, покриті тефлоном, використовують для покрівлі дахів стадіонів, плівки тефлонові покривають сотні кілометрів нафтопроводів. З тефлону вже зараз роблять суглоби та вивчають можливість створення штучних нервів: тефлон був обраний як синтетична основа для вирощування штучних нейронів. Але широкому загалу цей матеріал відомий, перш за все, завдяки своїм унікальним антипригарним властивостям, що зробили його абсолютно незамінним у побуті.

«Блискавки» та «липучки»

Ці елементи одягу цілком могла осягнути доля тефлону, адже «блискавка» була винайдена ще в 1914 році, а «липучка» – в 1948. Обидва винаходи так і припадали б пилом на полицях патентних бюро, якби їх не почали активно використовувати в одязі космонавтів, після чого вони стрімко увійшли у повсякденний побут. «Космічний вимір» в історії липучок почався в той момент, коли астронавти виявили, що при пересуванні у відкритому космосі саме «липучки» дозволяють швидко та ефективно застебнутись та розстебнутись. Потім липучки стали використовувати гірськолижники, які виявили, що в їх костюмів не так багато відмінностей від костюмів астронавтів. За ними пішли й аквалангісти.

Справжня ж популярність прийшла до «липучок» після того, як в одній з телепередач з навколоземної орбіти глядачі побачили астронавтів, які за їх допомогою прикріплювали продукти до стін і до того ж демонстрували стояння вгору ногами в стані невагомості. Саме після цього липучки стали звичним елементом дитячого одягу. Оскільки в космічних проектах використовуються найцінніші «земні» винаходи, то в даному випадку телереклама «липучок» (швидше за все ненавмисна) виявилася соціально значущою: завдяки їй було суттєво прискорено просування на ринок вкрай корисного винаходу.

«Рука Термінатора»

У Ракетно-космічній корпорації «Енергія» разом із МДТУ імені Баумана розробили «руку Термінатора» — протез пензля, який відчуває необхідну силу стиснення. Йдеться про створення протезу пензля, який дуже нагадує кібернетичну руку героїв «Термінатора» та «Зоряних воєн». Безрукі інваліди, підключившись до пристрою, зможуть не просто ворушити кількома штучними пальцями, а й стискати їх точно в залежності від уявного зусилля, наче стискалися пальці власної руки. Ці технології можуть знайти застосування при створенні екзоскелетів для потужних бойових машин, що повторюють рухи людини.

Бездротові інструменти

Тут все просто і зрозуміло: спочатку вони знадобилися в космосі, і деякі з таких інструментів були розроблені для місії місії корабля Apollo. Астронавтам був потрібен інструмент без проводів, яким вони могли б проводити буріння на Місяці грунту на глибину до трьох метрів. У процесі розробки спецінструментів було вирішено як питання «безпровідності», а й ергономічного витрати енергії. Отже, слухаючи, як сусіди роблять ремонт за допомогою перфоратора, можна «дякувати» космічних інженерів.

Сонячні батареї

Будівництво супутників дало величезний поштовх розвитку технології виробництва сонячних батарей. Тепер вони є у кожному калькуляторі, їх встановлюють на дахах будівель для автономного енергопостачання. Ідея застосовувати сонячні батареї в космосі вперше з’явилася понад півстоліття тому, під час перших запусків штучних супутників землі. У той період, в СРСР, професор та спеціаліст у галузі фізики, особливо у сфері електрики – Микола Степанович Лідоренко, обґрунтував необхідність застосування нескінченних джерел енергії на космічних апаратах.

Такою енергією могла бути лише енергія Сонця, яка добувалась за допомогою сонячних модулів. Наразі всі космічні станції функціонують виключно за рахунок сонячної енергії. Великим помічником у цій справі є сам космос, оскільки сонячні промені, необхідні для процесу фотосинтезу в сонячних модулях, надлишку є в космічному просторі, і немає жодних перешкод для їх споживання.

Штучне серце

Та сама технологія, за якою створені величезні насоси, які за лічені хвилини переправляють сотні тонн палива в двигуни космічних кораблів, допомагає дітям, які потребують пересадки серця, вижити в очікуванні донорського органу. Принцип дії та загальні деталі конструкції головних паливних насосів «Шаттла» виявилися придатними для дублювання в мініатюрному пристрої, що підключається до серця хворої людини.

Ідея ультралегкого кров’яного насоса народилася у співпраці всесвітньо відомого кардіохірурга Майкла Дебейкі та інженерів космічного центру Джонсона. Насамперед – Девіда Сокира, якому Дебейкі багато років тому пересадив донорське серце. Пристрій вже було імплантовано понад дві сотні дорослих. А тепер американська влада схвалила його використання у дітях віком від 5 до 16 років.

Вогнестійка тканина

Вогнестійка тканина для пожежних костюмів вперше була використана при розробці скафандрів астронавтів. Щоб скафандр для програми «Аполлон» витримував усі ці дії, його виготовляли із високоміцних синтетичних тканин, металу та пластмас. Зовнішній шар скафандра захищає космонавта від температурних впливів та від мікрометеоритних частинок. Ця оболонка виготовлена ​​з вогнестійкої тканини (бета-тканина). У місцях, що найбільше стираються, спереду і ззаду зроблені накладки з металізованої сталевої тканини. Між двома шарами бета-тканини знаходяться шари бета-маркізета, що чергуються, і алюмінійованого пластику, які здатні поглинути енергію мікрометеоритів у разі пробою ними скафандра і відобразити променисте тепло.

Прозорі зубні скоби

Вперше прозорі зубні скоби (брекети) з’явилися на ринку в 1987 році, і тепер їх випускають різні фірми. Брекети – це механічні пристрої для виправлення вродженої кривизни зубів. Зуби, затиснуті спеціальним чином встановлені скоби, вирівнюються. Спочатку металеві «тиски», або брекети, виготовлялися тільки з металу. Це було не естетично, але вельми практично – через деякий час людям, які звикли з дитинства приховувати свою «нерівну» посмішку, поверталася можливість широко посміхатися. В основі прозорих зубних скоб – прозорий полікристалічний оксид алюмінію, що спочатку призначався для захисту інфрачервоних антен станцій супроводу бойової ракети з тепловою системою самонаведення.

Ця розробка з’явилася внаслідок співпраці однієї із західних збройових компаній із групою космічних дослідників NASA. У той же час інший виробник роздумував над тим, як удосконалити брекети. Виявилося, що прозорий полікристалічний оксид алюмінію відмінно підходить як базовий матеріал. Сьогодні прозорі скоби – один із найуспішніших товарів у стоматологічній індустрії. Виходить, що космос «подарував» мільйонам землян гарну усмішку.